У цій статті я зібрав багато порад про те, як встановлювати контакт з будь-якою аудиторією.
Більшість людей відчувають страх перед публічними виступами. Я розпочав свій шлях спікера у сфері розробки програмного забезпечення ще у 1991 році. За час проведення майже 700 презентацій я напрацював чимало корисних прийомів. Ці поради допоможуть і вам зробити ваші виступи більш захоплюючими. Раніше у своїй статті я вже поділився 17 порадами щодо того, як впевнено проводити презентації (оригінал 7 more tips for giving presentations with confidence).
Сильний початок
Ваше головне завдання на старті — заволодіти увагою аудиторії та схилити слухачів на свій бік, щоб вони були готові сприймати ваше повідомлення. Придумайте такий вступ, який одразу викличе посмішки та кивки згоди. Коли ви “зачепили” аудиторію з перших хвилин — вона залишиться з вами до кінця виступу. Коли проводжу тренінги в інших містах, часто знаходжу цікаві історії з місцевих новин, які стають влучним та актуальним початком розмови. Але пам’ятайте: заяложені жарти чи примітивні меми — табу для професійного виступу.
Я часто розпочинаю свої доповіді з простого опитування. Показую список із десяти типових проблем, які регулярно виникають у сфері, про яку йдеться в презентації. Пропоную учасникам подумки відзначити, з якими з цих “болей” вони стикалися у власних проєктах. Потім прошу підняти руки тих, хто не мав жодної з названих проблем, потім — хто мав одну, і так далі, аж до всіх десяти.
Ці проблеми настільки поширені, що більшість присутніх неминуче впізнає в них власний досвід. Так ми створюємо спільний знаменник і встановлюємо важливий емоційний зв’язок. Це відкриває аудиторію до моїх порад щодо вирішення цих розповсюджених викликів, які я розкриваю в основній частині презентації.
Гумор не зашкодить
Зізнаюся: значна частина матеріалу в моїх курсах і виступах досить суха. Складно зробити захопливими теми на кшталт бізнес-аналізу, проєктного управління чи якості програмного забезпечення. Тому я додаю трохи гумору, який може оживити навіть найсухіший контент.
За роки роботи я назбирав цілу колекцію жартівливих реплік. Вони спонтанно злітали з моїх уст і викликали посмішки слухачів, тож я їх залишав у доповідях. Наприклад, представляючись на початку курсу, часто кажу: “Я розпочав свій шлях як хімік-дослідник. Власне, спочатку я був маленькою дитиною, а вже потім швидко став хіміком-дослідником”. Це навряд чи принесе мені контракт зі Stand-Up шоу, але аудиторія зазвичай усміхається, і це допомагає створити невимушену атмосферу.
Доречні ілюстрації та меми завжди приваблюють увагу, проте варто уникати заїжджених, банальних, потенційно образливих зображень або їх надмірної кількості. Якщо ви не створили їх самостійно, найімовірніше, хтось інший володіє авторськими правами. Будьте обачні щодо використання захищених матеріалів у своїх презентаціях — завжди вказуйте джерело, отримуйте дозвіл та, за потреби, сплачуйте ліцензійний збір. Ставтеся до чужої роботи з такою ж повагою, якої очікуєте до своєї. (оригінал Respect others’ material as you would have them respect yours).
Мистецтво зорового контакту
Пригадую університетський курс, де викладач цілий семестр дивився лише на одного студента. Мабуть, він почувався некомфортно перед аудиторією і десь вичитав пораду зосереджуватися на одній людині. Така тактика змушує решту присутніх відчувати себе “невидимками”. Я ж практикую зовсім інший підхід — поглядом охоплюю всю аудиторію, встановлюючи короткий, але виразний зоровий контакт із кожним учасником. Моя мета — щоб кожен відчув особисту розмову саме з ним.
Такий підхід дарує мені безцінний зворотний зв’язок: я одразу бачу, хто посміхається чи схвально киває на мої слова, а хто — ні. Коли помічаю відсторонені, спантеличені чи навіть роздратовані обличчя — розумію, що щось іде не за планом. Можливо, я занадто “жену коней”, говорю надто складно або просто не потрапляю в очікування слухачів. Ці невербальні сигнали дозволяють мені налаштовувати виступ “у живому режимі”, без жодних пауз.
Встановіть очікування
Я розпочинаю кожен навчальний курс із запитання до учасників про їхні очікування від лекції або про проблеми в проєктах, пов’язані з нашою темою. Занотовую всі коментарі на інтерактивній дошці й розміщую її на видному місці протягом усього заняття, час від часу повертаючись до неї для оцінки нашого прогресу. Такий список очікувань дозволяє мені зосередитися на питаннях, які найбільше хвилюють саме цих студентів.
Розказуйте історії
Ми, люди — природжені оповідачі. Сухі факти, інструменти, діаграми та принципи швидко набридають, а от реальні історії з життя оживляють навчальний матеріал. Ви стали консультантом саме тому, що зібрали цінний досвід, яким варто ділитися. Розповідайте власні історії та випадки з практики інших фахівців, щоб проілюструвати ключові ідеї та показати, як методики працюють у реальних умовах. Так ваш виклад перетворюється з абстрактної теорії на корисну практику.
Не забувайте, що учасники також мають чим поділитися. Нещодавно я проводив презентацію про юзкейси для групи бізнес-аналітиків. На початку я поцікавився, хто вже має досвід роботи з цим інструментом — більшість підняли руки. Тоді я запросив їх поділитися своїми історіями: успіхами, викликами чи ситуаціями, коли юзкейси викликали непорозуміння в їхніх командах.
Кілька учасників охоче розповіли свої кейси. Ці історії дозволили мені одразу пов’язати їхній реальний досвід з моїм підготовленим матеріалом. Крім того, почувши чиюсь розповідь, я часто згадую важливі моменти, які не планував включати спочатку — так презентація стає глибшою та кориснішою для всіх присутніх.
Як працювати з тихими запитаннями
Пригадую ситуацію, коли учасник із першого ряду великої конференц-зали ставив запитання спікеру настільки тихо, що люди позаду практично нічого не чули. Я помітив цікавий момент — доповідач, слухаючи запитання, поступово відходив від того, хто запитував.
І сталося щось цікаве: що далі відступав спікер, то голосніше говорив учасник — ніби підсвідомо намагаючись “дотягнутися” своїм голосом. Завдяки цьому решта аудиторії нарешті змогла почути суть запитання. Не знаю, чи спікер застосував цей прийом свідомо, але він виявився напрочуд дієвим. Тепер я й сам користуюсь цією технікою на своїх виступах — непомітно, але ефективно.
Якщо ви не впевнені, що всі присутні почули запитання, варто його повторити або перефразувати. У вас зазвичай є мікрофон, а в запитувачів — ні. До того ж, повторення запитання дає вам кілька секунд на обдумування відповіді або можливість делікатно скерувати розмову в потрібне русло. Саме цю техніку блискуче опанували політики — спробуйте згадати, коли востаннє ви чули від них пряме “так” або “ні” на просте запитання?
Час рухатись!
Слухання презентації — заняття доволі пасивне. Увага людей легко розсіюється, думки відлітають кудись далеко, а дехто навіть може почати куняти. Саме тому досвідчені спікери регулярно залучають аудиторію до активної взаємодії.
Один із моїх улюблених прийомів — попросити учасників об’єднатися в невеликі групи на кілька хвилин, обговорити певну тему, а потім поділитися своїми висновками з усіма присутніми. Це миттєво пробуджує енергію в залі.
На тренінгах я часто описую якусь методику, а потім запитую: “Хто з вас уже спробував це у своїй роботі?” і “Які результати ви отримали?” Такі міні-опитування не лише допомагають мені відчути рівень досвіду аудиторії, але й створюють ефект соціального доказу. Коли люди бачать, що колеги навколо вже випробували певний метод, він одразу перестає здаватися “якоюсь химерною вигадкою тренера”.
Особливо складно утримувати увагу одразу після обідньої перерви — це знайомо кожному, хто проводив цілоденні заходи. Хоча я зазвичай планую повноцінні перерви кожні 90 хвилин, у першій післяобідній сесії обов’язково роблю хвилинну паузу на розминку десь на середині шляху. Дозволяю учасникам встати, потягнутися, розім’яти м’язи — цього цілком достатньо, щоб освіжити мозок і продуктивно попрацювати до наступної великої перерви.
Різнобарвні фліпчарти
Я перейняв корисну техніку від однієї спікерки, яку бачив за роботою з фліпчартом. Вона використовувала два маркери, чергуючи кольори, коли записувала кожен пункт на дошці. Це робило зміст значно легшим для читання, оскільки пункти візуально не зливалися між собою. Просто, але ефективно.
Призи
Виступаючи на конференціях чи професійних зустрічах, я часто практикую роздачу призів. Це можуть бути примірники моїх книжок, диски з навчальними курсами або інші корисні матеріали. Такий підхід — чудовий спосіб ненав’язливо представити свої продукти та послуги. Коли переможець знаходиться десь у глибині зали, я спеціально передаю приз через руки кількох людей — так більше учасників мають змогу потримати його і зацікавитися.
Вебінари також відкривають чудові можливості для просування. Одного разу під час онлайн-семінару з 8000 учасниками я поділився унікальним промокодом на знижку. Пропозиція виявилася настільки привабливою, що мій сайт просто “ліг” від напливу відвідувачів — сервер не витримав навантаження. Погодьтеся, проблема надмірної кількості потенційних клієнтів — це приємний клопіт!
Наступного разу, відвідуючи виступ, який вас по-справжньому захопив, спробуйте визначити конкретні елементи стилю доповідача, що утримували вашу увагу. Запозичуйте ці прийоми для власних презентацій, і невдовзі ви відчуєте, як зростає ваша впевненість та майстерність виступів перед аудиторією.
Оригінальна стаття – Useful Presentation Tricks I’ve Learned від Карла Вігерса, переклад – Олександра Золотова, ревью – Іван Вільчавський. Зображення з оригінальної статті.